Коли на вулиці мінус тридцять, саме час займатися конструкторськими розробками. От і наша інженерна група вирішила «готувати воза влітку». Цього разу взялися за виготовлення швидкісного електровелосипеда.
Отже, умови завдання: побудувати швидкісний «серійний» електровелосипед. Уточнення завдання:
1. «Серійність» передбачає, що ми використовуватимемо для переробки комплектувальні, широко вживані та легкодоступні в Україні. Тобто ні про які спецзамовлення, титанові компоненти та європейські акумулятори мова не йде - у хід мають іти стандартні алюмінієві або сталеві рами та вилки, китайські контролери й «сіро-жовті» мотор-колеса. Тобто байк має вийти суто утилітарним, рівня «зберемо самі» і НЕдорого …
2. байк має бути швидкісним, тобто ЩОНАЙМЕНШЕ перевершувати заявлену виробниками електровелосипедів рекомендовану «максималку» в 35 км/год. В ідеалі – дозволяти досягати 60 км/год, які є «стелею» для серійних китайських скутерів-«полтинників». (Чому ставиться саме такий орієнтир? Оскільки в цьому разі йдеться про електровелосипед щоденного використання, то якраз єдиним конкурентом електровелосипеда є саме скутер-«полтинник»).
Спочатку прикинули необхідний двигун: оскільки для лінійного нарощування швидкості потужність має зростати вже квадратично, мотор-колесо має бути не менше 350W. З іншого боку, 800W колесо має надмірно велику вагу та вимоги до тягової батареї. За нашими розрахунками, колесо в 500W мало забезпечити досягнення потрібної позначки в 60 км/год.
Ще раз акцентую увагу – ми хотіли побудувати саме швидкісний електровелосипед, а не ставити рекорди швидкості. Тому, виходячи з досвіду, ми вирішили обмежитися планкою в 60 км/год як граничною для тривалого безпечного варіанту їзди. Хто реально їздив довгими спусками «під вантажем», наприклад кримськими серпантинами, той знає, що байк на швидкості «за п’ятдесят» перетворюється на низьколетючий снаряд, який насилу стримують навіть дискові гальма. «За шістдесят» - уже потрібен непоганий досвід, щоб не скрутити собі в’язи - а ми ж говоримо про рух з ПОСТІЙНОЮ швидкістю, а не «спуститися з гірки»…
Тепер головне – рама й колеса. Тут начебто все просто: потрібна швидкість - колеса більші - вага менша. Ура! Дивимося на шосейник. Уважно дивимося… Щось бентежить у цих ободах і тонких спицях – беруть сумніви щодо «відмовостійкості» цієї легкої та перевіреної роками конструкції, особливо на наших «трохи» нерівних дорогах. Гаразд, відкладемо – можливо, справді будуватимемо пізніше «рекордний» електровелосипед.
Інша крайність – легкий сталевий малюк «Ельф». Ну тут одразу все ясно – не гонщик явно; зате з приходом літа на нього чекає модернізація під проект «далекобій», тобто побудова електровелосипеда із запасом ходу в 100 км.
Тож, дотримуючись інженерних обмежень, вималювався «гірський» байк з трикутною алюмінієвою рамою та 26” колесами. Підібрали спеціальне мотор-колесо з можливістю встановлення дискового гальма прямо на мотор, для кріплення в передню вилку. Це й розвантаження байка поліпшило, і дозволило підвищити ефективність гальмування. З нашого погляду, вийшла оптимальна конструкція: ідеальне навантаження коліс (спереду - мотор, ззаду – акумулятори), потужна гальмівна система («дискачі» на обох колесах), великі діаметри коліс і, як наслідок – непоганий «вибіг» самого байка.
Час на стендові випробування. Під стендовим навантаженням велокомп’ютер показав швидкість 61,7 км/год, що збіглося з нашими розрахунковими величинами. В принципі, на такій швидкості байк ще керований, і можна пересуватися дорогами загального користування, а не лише на треку.
І ось де тепер узяти хоча б 2-3 км сухого асфальту, щоб перевірити швидкісний електровелосипед «у бойових умовах» на довгій дистанції?
Весно, де ти ?!!!...
Дата: Неділя, 05 Лютого 2012
